Розглянемо найпоширеніші сценарії, як зазвичай відбувається взаємодія між власником і орендарем коня, та як це виглядає з обох сторін.
Отже, погляд на ситуацію зі сторони власника коня.
Спершу ця людина могла бути звичайним наїзником або любителем, який навчився їздити і вирішив спробувати себе у спорті. Усвідомлено підійшовши до справи, часто за порадою тренера, він розуміє, що для розвитку потрібен власний кінь. Врешті він купує або молодого, або досвідченого красеня — свого «вушастого друга». Радості немає меж — для нього купують найкраще, його люблять, кінь стає членом родини. У власника з’являються нові турботи: де тримати коня, яке сідло обрати, плани на змагальний сезон.
Але разом із цим відкриваються й складнощі: нестача ветеринарів, проблеми з кормами, підстилкою, цінами в стайнях, непорозуміння з тренерами чи доглядачами. Коли кінь раптово хворіє, власник змушений ставати юним ветеринаром, тримаючи в одній руці телефон, в іншій — крапельницю, якщо допомоги у регіоні немає. Він вчиться розрізняти якісне підковування, вартість лікування зв’язок, що таке хороший ґрунт, кому можна довірити тренування коня, а кому ні — і робить усе, аби його улюбленцю було добре.
Потім настає «день Х». Фінансові труднощі, відрядження, навчання чи інші обставини змушують власника думати про продаж або оренду коня. Здається, оренда — непоганий вихід: знімає фінансовий тягар, власник може навіть заробити на тому, що кінь працюватиме на орендаря. Турнірні успіхи додають вартості, і продаж коня може стати вигідним. Часто орендар стає й потенційним покупцем, що спрощує угоду.
Але реальність інша: після активних виступів кінь повертається травмованим, а орендар бере наступного. Власник виходить або в нуль, або у великий мінус після лікування, а іноді кінь взагалі більше не може займатися спортом. Хворого не куплять, а разом із фінансовими проблемами приходять і психологічні.
Тепер погляд з боку орендаря.
Більшість починають однаково і рано чи пізно розуміють: для прогресу потрібен кінь, який тренується виключно з ними — свій або орендований. Люди часто бояться великої відповідальності, тому оренда здається кращим варіантом: можна припинити в будь-який момент, не хвилюючись про продаж чи дороговартісне лікування — це вже проблема власника. Можна орендувати когось сьогодні, завтра — іншого, або взагалі взяти паузу і поїхати у подорож.
Проте оренда має і мінуси. По-перше, суперякісного коня навряд чи дадуть в оренду — або він має недоліки, або коштує дуже дорого, що за рік може зрівнятися з купівлею власного. По-друге, власник може втручатися: не погоджуватись з тренером, переїздом з однієї стайні в іншу — це його власність. По-третє, власнику байдуже, скільки сил ви вклали в коня; він може забрати його у будь-який момент. В результаті ви витрачаєте гроші й час, а кінь може бути проданий або зданий в оренду іншому.
Хто у цій грі виграє — складно сказати. Власник ризикує більше: і фінансово, і здоров’ям коня, адже його неможливо замінити. Кінь, що вчора коштував 20 000 євро, сьогодні може не мати вартості.
Якщо ви все ж вирішили здавати коня в оренду, є три варіанти:
-
Ви самі тренуєте на ньому і тримаєте все під контролем — претензії лише до себе.
-
Ви довіряєте кінь людям, яким 100% довіряєте (тренеру, друзям), але пам’ятайте, що в разі проблем можна посваритись назавжди.
-
Юридично безпечний варіант — укласти договір оренди, де орендар несе матеріальну відповідальність за здоров’я коня і зобов’язаний повернути його у тому ж стані. Якщо орендар відповідальний, проблем не буде. Можна прописати відшкодування лікування та оплату за час, коли кінь не працює. Не хоче підписувати — не давайте коня.
Пам’ятайте: будь-яка транспортировка, посилені тренування чи помилка можуть призвести навіть до смерті коня. Тому в договорі має бути страхова сума, що відповідає повній вартості коня. Без договору — лише нові проблеми. Вам це потрібно? Краще продати коня, як би боляче це не було, ніж пізніше шкодувати через власну необачність.
С приводу консультацій +38093-00-33-998 (Telegram/WhatsUp)
